1. У фонетиці та фонології — артикуляційна якість приголосного звука, що займає проміжне положення між твердим і м’яким (палаталізованим) вимовою; слабка палаталізація.
2. У мовознавстві — характеристика фонемної позиції або фонетичного процесу, при якому тверді приголосні набувають дещо пом’якшеного відтінку, часто під впливом сусідніх звуків або в певних позиціях у слові.