1. (геофіз.) Властивість магнітного поля Землі, що характеризується проміжним станом між дипольним (симетричним) та повністю невпорядкованим (хаотичним) полем, коли північний та південний магнітні полюси не є діаметрально протилежними або існує більше двох полюсів.
2. (фіз., хім.) Проміжний стан речовини або явища, що не є повністю полярним, але має певні ознаки полярності, наприклад, через асиметричний розподіл електричних зарядів у молекулі.