1. Стан політичної автономії, при якому територія або утворення має певний рівень самоврядування та власних інституцій, але не є повністю суверенною, перебуваючи під зовнішнім контролем, протекторатом або в складі іншої держави.
2. У переносному значенні — обмежена свобода дій, рішень або самовизначення в будь-якій сфері (наприклад, економічній, культурній), коли формальна самостійність існує, але суттєво обмежена зовнішніми факторами.