напівкочівник

Представник народу чи племені, що поєднує кочовий спосіб життя з осілим, переміщуючись із худобою сезонно між певними районами та маючи тимчасові або постійні поселення.

У ширшому значенні — людина чи група, що веде подібний, напівосілий спосіб життя, часто у контексті історичних чи етнографічних досліджень.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |