Значення
-
Властивість об’єкта, системи чи процесу, який лише частково піддається регулюванню, контролю чи керуванню ззовні, що обумовлено наявністю незалежних або стохастичних (випадкових) складових у його поведінці.
-
У техніці та кібернетиці — стан системи, де управління здійснюється не повністю, а лише над окремими параметрами чи в певних режимах, часто через обмежену інформацію про її внутрішній стан або зовнішні умови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівкерованість, р. напівкерованості, д. напівкерованості, з. напівкерованість, о. напівкерованістю, м. напівкерованості, к. напівкерованосте