1. Стан або властивість об’єкта, системи чи території, що характеризується обмеженими, але не повністю перерваними зв’язками з зовнішнім середовищем, що призводить до часткової, а не абсолютної ізоляції.
2. У географії та політиці — положення території, яка має лише деякі, часто ускладнені, зв’язки (транспортні, економічні, комунікаційні) з іншими регіонами, залишаючись відносно відокремленою.
3. У біології та екології — стан популяції або екосистеми, що існує в умовах часткової, а не повної репродуктивної або просторової відокремленості від інших подібних груп.