1. Рідкісний, незвичний спосіб вимови, що є проміжним між повноцінним вимовлянням звука (наприклад, [в]) і його повним випаданням; слабкий, неповний приголосний звук.
2. У лінгвістиці: тип фрикативного приголосного звука, що утворюється з меншою щілиною та меншим шумом, ніж звичайний фрикатив (наприклад, український [γ] у словах на кшталт “бог”, “біг”).