1. У фонетиці: приголосний звук, що утворюється з неповним замиканням або зближенням артикуляторних органів, за наявності голосу, через що він нагадує дзвінкий приголосний, але з додатковим шумом (наприклад, звуки [j], [л], [р] у певних позиціях).
2. У фонології: один із класів приголосних фонем, що характеризується одночасною наявністю сонорності (голосу) та деякої шумності; сонорний приголосний.