Значення
-
(у математиці, зокрема в теорії чисел) Властивість натурального числа, яке дорівнює сумі всіх або деяких своїх власних дільників (тобто дільників, менших за саме число); стан такого числа. Наприклад, число 12 є напівдосконалим, оскільки 12 = 6 + 4 + 2.
-
(у ширшому, загальному вжитку) Стан або якість, що є лише частково досконалою, має ознаки досконалості, але не в повній мірі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівдосконалість, р. напівдосконалості, д. напівдосконалості, з. напівдосконалість, о. напівдосконалістю, м. напівдосконалості, к. напівдосконалосте