1. Властивість або стан твору мистецтва (переважно живопису або скульптури), в якому зображення реальних форм поєднується з абстрактними елементами, узагальненням або деформацією, залишаючись частково впізнаваним.
2. Напрям або стиль у мистецтві, що характеризується таким поєднанням предметного та непредметного образотворчого мови.