наперстник

1. (історичне) Тісний довірений друг, найближчий соратник, особливо монарха або високопосадовця; людина, якій повністю довіряють і з якою радяться у важливих справах.

2. (переносне, застаріле) Коханка, коханий; людина, якій віддано свої почуття.

3. (рідковживане) Той, хто носить наперсток; кравець, швачка.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |