1. (про мовлення) Так, що один перебиває іншого, намагаючись висловитися першим; одночасно, разом, створюючи галас.
2. (про дії) Без черги, без порядку, хаотично, коли багато діючих осіб намагаються зробити щось одночасно.
наперебій
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
То певне давні подруги, хто знає, чи не старі дівки, і вони вели вищу за себе жінку попід ручки, щось наперебій оповід аючи. Вона лише всміхалася тонкими устами, потупивши очі, але так, що вже довкола неї нікого більше не було, і вона це знала.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прислівник () |