напарниця

1. Жінка або дівчина, яка разом з кимось виконує спільну роботу, завдання або бере участь у спільній діяльності; товаришка по роботі, спільниця.

2. Жінка або дівчина, яка є постійною партнеркою когось у грі, спортивних змаганнях, танцях тощо.

3. Розм. Жінка або дівчина, з якою когось пов’язують близькі, дружні стосунки; подруга, приятелька.

Приклади вживання

Приклад 1:
Між ними стояла батькова напарниця. На всіх були вже літні босоніжки, лише вона одна стояла в трохи вже підтоптаних осінніх чобітках.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |