наочність

Властивість того, що можна безпосередньо сприймати зором, очевидність, ясність, що ґрунтується на реальних прикладах, зразках або демонстрації.

Принцип навчання, що полягає у безпосередньому сприйнятті учнями предметів, явищ, процесів або у використанні їхніх зображень (макетів, моделей, схем тощо) для більш ефективного засвоєння знань.

Сукупність наочних посібників, засобів, матеріалів, що використовуються в навчальному процесі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Гола наочність цегляної коробки. Куб сполучений з кубом, вільний од будь-яких прикрас, привнесених ззовні.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (однина) |