Словник Української Мови
Буква
1. Розмовна назва представниці народу нанайців (ранише також відомого як гольди), корінного народу Далекого Сходу Росії, що проживає переважно в Хабаровському краї та на узбережжі річки Амур.
2. Уживана в Україні неофіційна назва жінки або дівчини вірменської національності, що походить від вживаного в Україні жаргонного назви вірмен «нани».
Приклад 1:
Він бував у мене в Березові, де згодом у нашій хаті (це було ще за СССР) ми таємно охрестили його юну дружину-поетку (я був за «нанашка» — хрещеного). А ще перед тим став «хрещеним» його єдиної дитячої повістинки — працюючи у «Веселці», підбив Аттилку на твір для дітей (тоді його «Мавка і Мурашиний князь» вийшла чи не 200-тисячним накладом).
— Могильний Аттила, “Київські контури (збірка)”