Властивість або стан того, хто намуштрований; вишколеність, витріненість, дисциплінованість, що досягається суворим, механічним тренуванням або вихованням.
намуштрованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови