намул

Тлумачення із “Словника української мови”* НАМ У Л , у, ч. 1. Осадки на дні водоймищ із найдрібніших часток мінеральних та органічних речовин . Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась ( Коцюб ., І, 1955, 285); – Що він там бачить ? – Окунів бачить . Карасів , які риються в намулі (Донч., V, 1957, 19); *У порівн. Мої знайомі збурили в мені дитячі роки , які трохи призабулися і наче намулом осіли на дно пам’яті (Томч., Готель .., 1960, 44). 2. Шар піску , землі , нанесений течією річки і т. ін. Брила сиділа міцно і досить глибоко в піщаному намулі берега ( Ле , Клен . лист , 1960, 228); Нога вгрузала в піщаний намул (Донч., III, 1957, 363). 3. перен. Неприємне почуття , що залишається після якоїсь розмови , події і т. ін. Він раптом відчув себе зовсім тверезим і навіть міцним фізично , наче вчора й не пив . Тільки на серці лежав якийсь гіркий намул ( Ткач , Плем’я .., 1961, 58); Хотів [Дорошенко] заговорити , але неприємний якийсь намул від недавньої розмови .. не давав цього зробити ( Головко , II, 1957, 197).