Значення
-
(діал.) Процес умовляння, переконування когось; вмовляння, умовляння.
-
(діал.) Результат такого процесу; домовленість, угода, умова.
-
(заст.) Назва давньоруської та української повісті або промови називного, повчального чи полемічного характеру (наприклад, “Намова до пано́в рад”, “Намова до ласки короля його милості”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. намова, р. намови, д. намові, з. намову, о. намовою, м. намові, к. намово