намова

1. (діал.) Процес умовляння, переконування когось; вмовляння, умовляння.

2. (діал.) Результат такого процесу; домовленість, угода, умова.

3. (заст.) Назва давньоруської та української повісті або промови називного, повчального чи полемічного характеру (наприклад, “Намова до пано́в рад”, “Намова до ласки короля його милості”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |