намітка

1. Традиційний жіночий головний убір у вигляді довгого вузького полотнища, який обмотували навколо голови, поширений серед українського та інших слов’янських народів.

2. Застаріле значення: дія за значенням дієслів “намітати“, “намісти” — накидання, накопичення чогось або призначення, визначення (наприклад, місця для чогось).

3. У переносному значенні: попередній, орієнтовний план, задум або намір щодо майбутніх дій.

Приклади вживання

Приклад 1:
Р ан т у х — (дешеве) тонке (біле) полотно; намітка; лантух. Р а т а — частина сплачуваного боргу.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |