намість

1. Прийменник, що вказує на заміну, обмін або протиставлення одного предмета, дії, якості чи явища іншому; відповідає значенням «замість», «на заміну».

2. (У конструкції «намість того щоб» або «намість того, щоб») Сполучник, що вводить дію, яка могла б відбутися, але її замінено іншою, протиставленою їй; для вираження нереалізованої, очікуваної альтернативи.

Приклади вживання

Приклад 1:
Його поміркували в раді «намість дурного» — та й всі з нього сміялися. Тепер радні сиділи на лаві та й балакали — поволі, ліниво.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: t.d. () |