1. Такий, що має певну мету, ціль; призначений для чогось, спрямований на щось.
2. (У граматиці) Стосовний до відмінка, що вказує на призначення предмета для певної дії або іншого предмета; той, що виражає цільове значення (про відмінок).
намічений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не дивно, отож, що попередньо намічений образ, варіюючи і видозмінюючись у своїй плинності, повторюється ще двічі: то у вигляді «твердого і сталого» світла, що б’є, «як від червоного каменя», то, сягаючи апогею, як обстрижена голова молодого парубка, що «буяла у кервавім світлі, та має впасти з пліч — десь далеко на цісарську дорогу». Тобто місток прокладено, асоціативне зчеплення відбулося, причому настільки очевидне, що читачеві важко навіть зрозуміти, чи він присутній на проводах у рекрути, чи на похоронах.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикментик () |