намено

1. У давньоруській та українській історичній лексиці — військовий похідний шатер, намет, палатка для вищого воєначальника (князя, гетьмана, воєводи).

2. У сучасній українській мові вживається як власна назва — Намено (з великої літери) — традиційна назва головного штабу, резиденції або табору в окремих українських пластових організацій, зокрема у Пласті — Національній скаутській організації України.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Поклав-сми гроші у скриню, а сам до Доці: «Ти, Доць-ко, діда навчи підписати намено, най дід панам горло не напихає, бо воно напхане. Я волію тобі плахтиночку купити…» — Та й навчила, та й сте по селі перечули, та й сте з діда насміхалиси.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |