нализник

1. Рідкісне діалектне позначення для язика як органу в ротовій порожнині, що зустрічається в окремих говірках.

2. У технічному сленгу — деталь, пристрій або елемент, призначений для злизування, збору або видалення рідини, пилу, мастила з поверхні (наприклад, на конвеєрі, в механізмах чи побутовій техніці).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |