НА́КИДЬ, іменник жіночого роду.
1. Те, що накидають, нагромаджують купою; купа чого-небудь (наприклад, сіна, соломи, сміття).
2. перен., зневажл. Про людей, які вважаються покидьками суспільства, відкидами; набрід, збіговисько.
накидь
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |