Древослів

Словник Української Мови

накривати

Буква

1. Закривати що-небудь зверху, кладучи, накидаючи, насуваючи щось; покривати, вкривати.

2. Розташовувати, класти що-небудь на поверхні чогось, закриваючи, вкриваючи її.

3. перен. Охоплювати, заливати, засипати собою (про воду, пісок, лаву тощо); затоплювати, засипати.

4. перен., розм. Раптово заставати, захоплювати кого-небудь десь (про стихійне лихо, негоду, напад і т. ін.).

5. перен., розм. Виявляти, викривати кого-, що-небудь (злочинців, злочин, таємницю тощо); затримувати на місці злочину.

6. Готувати стіл до їди, ставлячи посуд, їжу, напої; сервірувати.

Приклади вживання

Приклад 1:
Мавропуле мав на собі такий червоно-ядучий піджак і таку смараґдово- фіолетово-помаранчево-золоту краватку, що не осліпнути було неможливо, до того ж він постійно переймав і хапав за боки звабливо вертлявих гостес, які саме завершували накривати на стіл; з розведеними як в опудала руками він переслідував їх по всій залі з тією лише метою, щоб учергове притиснути і, видобувши з кожної захоплений еротичний писк, переможно загоготати. Ближче до запаленої печі сидів у величному аж майже ведичному кріслі, більше схожому на трон, сам Казаллеґра ПЕРВЕРЗІЯ 230 — до пояса в чорному фраці, з метеликом і камізелькою, також посипаною зоряно-місячним ще теплим пилом.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів