накритка

1. Технічний термін у поліграфії: тонка папірцева або пластикова пластинка, яка накриває та захищає друковану ілюстрацію, карту, схему тощо у книзі, альбомі або атласі, часто має напис ато пояснення.

2. Рідко вживана назва для кришки, закривача, предмета, яким накривають щось (наприклад, посуд).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |