НАКО́ТНИК, -а, чол.
1. Дерев’яна або металева колода, брус чи інша конструкція, яку кладуть під важкий предмет (наприклад, човен, гармату, будівельну конструкцію) для його перекочування, переміщення або для запобігання самовільному скочуванню.
2. спец. Деталь механізму або пристрою, що слугує для накочування, намотування чого-небудь (наприклад, нитки, дроту, стрічки) на котушку, барабан чи вал.