Значення
-
НАКО́ТНИК, -а, чол.
-
Дерев’яна або металева колода, брус чи інша конструкція, яку кладуть під важкий предмет (наприклад, човен, гармату, будівельну конструкцію) для його перекочування, переміщення або для запобігання самовільному скочуванню.
-
спец. Деталь механізму або пристрою, що слугує для накочування, намотування чого-небудь (наприклад, нитки, дроту, стрічки) на котушку, барабан чи вал.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. накотник, р. накотника, д. накотникові, з. накотника, о. накотником, м. накотникові, к. накотнику