НА́КОЛИ, невідм., ч. р. (спец.). Те саме, що на́кол (у 1 знач.); прокол, зроблений з певною метою (наприклад, для взяття проби, введення речовини або як елемент ритуалу).
наколи
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Іванови Біберовичеви і Іванови Грине- вецькому тілько за попередним порозумінєм з Виділом “Руської Бесіди”, а наколи би в тягу р. 1882 (два) хто-небудь з артистів або артисток самовільно з трупи виступив, то обов’язані пп.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”
Частина мови: t.d. () |