1. Визнати кого-, що-небудь дуже хорошим, вартим похвали; високо оцінити.
2. Док. до хвалити 1, 2.
Словник Української Мови
Буква
1. Визнати кого-, що-небудь дуже хорошим, вартим похвали; високо оцінити.
2. Док. до хвалити 1, 2.
Приклад 1:
Нахвалити — тут: підбурити, намовити («та тут і нахвалили, аби спалити двір»). Начиняти — також: народжувати («начинила вас та й лишила на мою голову»).
— Зеров Микола, “Камена”