НАХЛІ́БНИЦЯ, і, жін. 1. Жінка, яка живе в чужій сім’ї на готовому харчуванні, не маючи власних засобів до існування; утриманка. // перев. з означ. Про жінку, яка живе за чийсь рахунок, не докладаючи зусиль до заробітку.
2. заст., зневажл. Про жінку, яка, не маючи власного помешкання чи статків, змушена жити в чужому домі, часто виконуючи дрібну роботу за харчі та притулок; приживалка.