1. Який наказує, віддає накази; владний, категоричний (про тон, жест, поведінку).
наказуючий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який наказує, віддає накази; владний, категоричний (про тон, жест, поведінку).
Відсутні