НАГРЕ́БНИК, -а, чол.
1. Дерев’яна або металева лопатка, скребок, яким нагрібають, згрібають що-небудь (наприклад, вугілля, сніг, зерно).
2. заст. Частина плуга або сохи, що слугує для відгортання землі; полиця, відвал.
нагребник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |