1. Доскочу, досхочу поговорити з ким-небудь; задовольнити потребу в розмові.
наговоритися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вони не могли наговоритися, натішитися одне одним, а я милувалася цими «голубами сивенькими» і все наверталася до думки, у справедливості якої твердо переконана: є таки на світі незамінні люди. Віра Вовк у своїх спогадах писала про Суровцову: «чарівна жінка великої культури, людської теплоти і гумору, без якої Умань не мисленна»[5]… Колись іще знайдеться, мабуть, літописець нашої «Прип’ятської республіки» на чолі з незмінним «вождем» Генріхом Дворком — регулярних гуртових виїздів човнами на Прип’ять.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
А їй пильно хотiлось з Марусею посидiти та про парубкiв наговоритися. Зосталася Маруся сама.
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Частина мови: дієслово () |