1. Який перебуває на горі, на вершині; розташований високо в горах.
нагоряний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває на горі, на вершині; розташований високо в горах.
Відсутні