Тлумачення із “Словника української мови”* НАГОР І , присл. 1. У верхній або на верхній частині чого-небудь . Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому , що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх .. Просто їм здавалося , що там , нагорі , їм буде і безпечніше, і веселіше (Ів., Ліс . казки , 1954, 14); // На верхньому поверсі будинку . Ми зупинилися в недорогому , але чепурненькому готелі . Михайло із Ляським у дешевенькому номері нагорі , а ми з дружиною – в розкішній кімнаті внизу (Досв., Вибр., 1959, 105); // На поверхні , зверху чого-небудь . Там , нагорі , вже напевне почалася робота , там напевне вживають усіх заходів , щоб врятувати шахту і людей , які лишилися під землею (Донч., Шахта .., 1949, 148). 2. перен., розм. В організації , що стоїть вище в адміністративному відношенні . – Знаєте , чиїм ад’ютантом Білограй був у війну ? Знаєте ! Отож . Генерала армії . От що за рука в нього там , нагорі (Мушк., Чорний хліб , 1960, 166). Тлумачення СЛОВНИК.ua НАГОР А , – и , ж . Ударний музичний інструмент ; вірменські , узбецькі і таджицькі музичні інструменти з родини мембранофонів – парні керамічні литаври у вигляді глиняних горщиків , які не мають точної настройки .
нагорі
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Десь нагорі загоготав Мавропуле — це ні з чим не можна було сплутати. — Тут доволі затишно, — нібито зіронізував Перфецький, струшуючи з волосся клапті мокрого снігу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |