Нагонич, -а, чол. 1. Той, хто наганяє, підганяє когось або що-небудь; підганяльник. 2. заст. У мисливстві — особа, яка під час облави виганяє звіра на мисливців; загонич.
нагонич
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови