нагель

НА́ГЕЛЬ, іменник чоловічого роду.

1. Дерев’яний або металевий стрижень (цвях, штир) для з’єднання дерев’яних конструкцій, деталей, особливо в суднобудуванні, столярстві та будівництві.

2. У техніці — кріпильна деталь циліндричної форми, що запобігає зсуву з’єднуваних елементів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |