нафтилбензамідин, -у, чол. рід, хім. Органічна сполука, похідна амідину, що містить у своїй структурі нафтильну та бензамідинову групи; використовується в органічному синтезі та як проміжний продукт у виробництві деяких лікарських засобів.
нафтилбензамідин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |