1. Дійти якоїсь думки, висновку після роздумів; придумати, вигадати.
2. Прийняти помилкове, необґрунтоване рішення або зробити неправильний висновок через надмірні роздуми; уявити собі те, чого немає насправді.
надумати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А наостанці, під сьогоднішньою дниною, було записано усю пригоду Настунину з Горпиною і додано: «Кость сказав, що Настуня говорить справедливо, а я дечого тут ніяк не зрозумію та й опасаюся, як би не надумати чогось грішного та поганого. Костеві я не захотів сказати, що згоджуюся з ним, але на самоті з собою, у гадках своїх, я надумав, що коли ми, діти, маємо за євангелієм бути слухняними, то так само за тим самим євангелієм ми сміємо домагатися й од батьків повної справедливості супроти нас.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
“Знайдіть Господа й утвердіться, пом’яніть чудеса його…” Пом’янути чудеса божі означає те ж саме, що й римське 174 слово оце comminiscor, commentor – подумати, надумати, commentarius по-грецьки – |qwfifuu – тлумачу, розтлумачую. 1 не дивно, що у Павла це слово (пророчити) означає товкти і розкушувати Святе письмо.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Частина мови: дієслово () |