надтин

НАДТИН, у, чол., спец. 1. Верхня частина стовбура дерева, що залишається після зрізання основної маси гілок або після обрубки верхівки; комель.

2. У лісозаготівлі та деревообробці — частина стовбура, розташована безпосередньо під кроною, яка використовується для виготовлення ділової деревини або технологічної сировини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |