НАДЦИВІЛІЗА́ЦІЯ, ї, жін., книжн.
1. Вищий, більш розвинений етап існування людської цивілізації, що характеризується глобальним об’єднанням, технологічною досконалістю та виходом за межі традиційних соціальних, культурних і планетарних обмежень; гіпотетичний рівень розвитку суспільства, який долає локальні конфлікти та досягає гармонії з космосом.
2. У футурології та науковій фантастиці — цивілізація, що існує в масштабах галактики або Всесвіту, здатна керувати енергією зірок, змінювати простір і час, а також інтегрувати біологічне та штучне життя в єдину мережу.