НАДТО́ЧНІСТЬ, -ності, жін. Властивість за значенням надточний; дуже висока, гранична точність, що перевищує звичайні вимоги або стандарти. У техніці, науці та виробництві — характеристика вимірювань, обробки деталей або виконання операцій з мінімально допустимими похибками, які наближаються до теоретично можливих меж.
надточність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |