НАДРУБ, -у, чол.
1. спец. Неглибокий надріз, зроблений на поверхні деревини, металу або іншого матеріалу, зазвичай для позначення місця подальшої обробки або як технологічний елемент.
2. іст. У давньоруському та українському оборонному будівництві — зрубна конструкція, що виступала за лінію основної стіни фортеці або города, використовувана для флангового обстрілу ворога; вежа або виступ у фортифікаційній споруді.