НАДРО, невідм., сер. 1. Власна назва гіпотетичного мікроскопічного об’єкта, що є складовою частиною матерії в деяких фізичних теоріях; гіпотетична частинка.
2. *Рідко.* Те саме, що ядро (у значенні «внутрішня, центральна частина чого-небудь»).
надро
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
16 травня 1936 Хліб насущний У дно, у суть, у корінь речі, в лоно, у надро слова і у надро сонця! В екстазнім шалі, в час, коли найтонша, роздерти вглиб свідомості запону, аж зсунеться із нас, мов зайва шкура.
— Невідомий автор, “Zieliena Ievanghieliia Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Нащо вони привели у надро своєї родини сорок тисяч вовків-сіроманців, сорок тисяч хижаків лютих? В голові у його туманилось, а на серці тупа, неминуча боліч розпалялася зараз таким пекельним вогнем, такою нестерпимою мукою, що йому здавалось, ніби його серце гарячими кліщами рвуть на кавалки…
— Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: t.d. (True) |