НАДРЕА́ЛЬНІСТЬ, іменник, жін. рід.
1. Філос., мист. Те, що перебуває за межами об’єктивної реальності, сприйманої органами чуття; вища, абсолютна або трансцендентна реальність, яка осягається інтуїцією, вірою чи творчим актом.
2. У сюрреалізмі та авангардному мистецтві — художній образ або стан, що поєднує елементи реального та ірреального, сну та яви, створюючи парадоксальну, фантасмагоричну дійсність.