Надпровідник, -а, чол. Фіз. Речовина, матеріал, здатний за певних умов (зазвичай за дуже низьких температур) проводити електричний струм без опору, виявляючи явище надпровідності.
надпровідник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |