1. У семіотиці та структуралізмі — додаткове, вторинне значення, якого знак (слово, образ, символ) набуває в певному культурному, соціальному чи ідеологічному контексті, нашаровуючись на його первинне, буквальне значення.
надозначеність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |