Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан за значенням надлишковий; наявність чогось понад міру, потребу; надмірність, зайвість.
2. спец. Наявність у системі, структурі, повідомленні тощо додаткових, резервних елементів, каналів, даних, які забезпечують її надійність, стійкість або правильність функціонування в разі часткової втрати чи пошкодження основної інформації.
Приклад 1:
Нарешті, розроблені стратегічні завдання і показники перевіряють за критеріями: достатність/надлишковість потужностей, пропускна здатність складів, чисельність виробничого персоналу, величина джерел фінансування тощо. Така локальна оптимізація дає змогу з певною ймовірністю оцінити, чи відповідає проект реінжинірингу у область прийнятних (допустимих) рішень.
— Котляревський Іван, “Енеїда”