1. Злегка зламати, не відокремлюючи частин; надщербити, надколоти.
2. перен. Послабити, підірвати чиї-небудь сили, здоров’я, волю, стійкість і т. ін.; знесилити, зламати.
Словник Української Мови
Буква
1. Злегка зламати, не відокремлюючи частин; надщербити, надколоти.
2. перен. Послабити, підірвати чиї-небудь сили, здоров’я, волю, стійкість і т. ін.; знесилити, зламати.
Приклад 1:
І ти спізнилась надломити заквітлу гілку у саду, бо того дня, бо тої миті її, як свічку, студень здув. 7 Невже є квіт, що зветься верес, невже є верес, що цвіте?
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”