1. Дія за значенням надлегувати; надання чому-небудь статусу легітимного, законного, офіційно визнаного.
надлегування
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням надлегувати; надання чому-небудь статусу легітимного, законного, офіційно визнаного.
Відсутні